«Їхали козаки…»

Публікації Трибуни Праці

 

Травневий ранок бринів росами, що кришталевими крапельками яскравіли на кущиках відмолоділої зелені, а ще – ласкавим літеплом, переспівом жайворонка у високості. Череда різномастних корівчин, збита у гурт вірним Каштаном і надійним помічником пастуха, хапливо вищипувала весняну травицю, напасуючись на привіллі. Під обідню пору деякі тварини вже повлягались, ремигаючи.

Микола, чередник, і собі вмостився під кущем верболозу, підстеливши під голову незмінного супутника-дощовика, якого завжди брав із собою – за будь-якої погоди. Вчора він добряче хильнув на вечоринці у Павла, тож мимоволі сон долав чоловіка. А як надійде суботній вечір – дасть він собі волю: навстіж розкриє душу. Ще віддалеку чутиметься дзвінкий розголос Миколиної двохрядки.

– О, то вже Коля йде, – озветься хтось з гурту хлопців і дівчат. Всі знали: добравшись до клубу, Микола постійно заводив свою улюблену: «Їхали козаки із Дону додому, підманули Галю, забрали з собою…». Це була, так би мовити, його візитна картка…

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

 

Віктор БУТКО,

с. Термахівка.

Залишити відповідь