ТРЕБА РЯТУВАТИ  ГАЗЕТУ. СПІЛЬНО

Блог редактора

Мене вже наша пошта «дістала» по повній програмі!..

А вас, шановні читачі?

Особливо «дістали» регулярні телефонні дзвінки в редакцію та повідомлення в ФБ з різних сіл Іванківщини  з однаковими скаргами передплатників «Трибуни праці». Комусь не доставили   черговий, а комусь – уже другий, а то й третій номер. Притому, «листоноші на колесах» заявляють цим людям, що недодає газету сама редакція …

Хоча замовлений тираж ми передаємо поштовикам завжди із запасом. Останнього номера я особисто відправив у Бородянку, де зробили сортувальне відділення Центру поштового зв’язку №4, аж на 30 примірників більше!..

Чому в Бородянку? Я вже  пояснював не раз парадоксальну ситуацію. Бо після реформ громадянина США і України одночасно Ігоря Смілянського у довіреному йому відомстві українці відчули на собі «пакращення»… Тепер з Іванкова у четвер привезена з Києва газета передається в кінці дня у Бородянку, там на сортувальному пункті її розкидають по мішках для кожного населеного пункту і наступного дня привозять назад у Іванків для тих сіл, куди в п’ятницю заїжджають поштові машини. А так як у кожне село вони їдуть раз на тиждень, то деякі передплатники мають змогу взяти в руки нашу газету лише у середу або четвер наступного за днем її виходу тижня. Якщо її привезуть…

Але ж і не всім привозять!..

Проте навіть не завжди можна додзвонитися в ЦПЗ-4, щоб передати скарги земляків на неотримання «Трибуни праці». А коли й переговориш – як горохом об стінку: покращення в роботі наших поштовиків немає, і скарги передплатників та попередження, що надалі вони не виписуватимуть через таку доставку газету, продовжуються.

Днями  редакція отримала черговий «лист щастя» з Київської міської дирекції «Укрпошти». Поряд з наполегливими проханнями надати їм необхідні документи й заявку для включення «Трибуни праці» в Каталог друкованих видань, що виходитимуть у  першому півріччі 2022 року, нас проінформували про чергове підвищення  тарифів на приймання передплати та доставку періодичних видань з 1 січня наступного року.

Зокрема, за оформлення  абонемента на 1 міс. пошта братиме з громадян 5 грн,  на 2-3 міс. – 10 грн, на 4-6 міс. – 14 грн, на 7-12 – 22 гривні. У багатьох з нас виникає закономірне запитання: як скалькульовано цей тариф, коли робота над виписуванням «квитанції» що на місяць, що на 6 місяців  однакова?.. Видно, ми чогось не розуміємо…

А за місячну доставку газети кожному передплатнику (4 номери)  редакція має сплачувати  «Укрпошті» по 7,97 грн. Множимо  цю цифру на 6  й отримуємо 47,82 грн за піврічний комплект кожному передплатнику. Це  ж – 25 відсотків передплатної вартості «Трибуни праці». Яка потім, повторююсь уже,  дуже погано (неоперативно) або й зовсім не доставляється  передплатникам.

А в договорі, укладеному редакцією з КМД АТ «Укрпошта», прописані лише 3 пункти її відповідальності за неякісну доставку газети і 19 – редакції… Та  юридично доводити кожен факт порушення поштовиками умов нашого з ними  договору неможливо: треба самому виїжджати на місця, звідки надходять скарги, складати й підписувати обома сторонами відповідні акти, вести переговори й офіційну переписку з другою стороною. А коли ще й  звертатися до суду… Хто цим усім займатиметься, де брати час і кошти на таку тяганину?!

Зважаючи на немало інших (дуже серйозних для журналістів) причин, що приводять до стрімкого падіння тиражу й нашої також газети (аналогічна  ситуація – по всій Україні),  усвідомлюючи неможливість самостійного виживання редакції в таких умовах, я – після усних пояснень – нещодавно письмово звернувся до голови Іванківської селищної ради Т. Свириденко з пропозицією спільно врятувати «Трибуну праці» від припинення її існування. Бо дуже багатьом людям потрібна місцева газета. Ось текст цього листа:

« …Інформую Вас про те, що у редакції газети «Трибуна праці» в 2021 році склалося надзвичайно важке фінансове становище. З ряду не залежних від нас обставин різко впали доходи, зокрема,  через помітне зменшення тиражу, кількості реклами, надання населенню послуг з опублікування оголошень, вітань тощо. Поряд з цим, затрати на видання газети продовжують невпинно зростати. Це призвело до того, що всі невеликі грошові надходження спрямовуються на оплату поліграфічних послуг, податків і комунальних платежів. У результаті утворилася  заборгованість з виплати заробітної плати працівникам редакції за 4 місяці ц.р. та розрахунків з поліграфпідприємством за друк газети.

Собівартість виготовлення одного примірника «Трибуни праці» склала за перший квартал ц.р. 20,57 грн, за другий квартал – 17,64 грн (18,97 грн – за перше півріччя). Це при тому, що передплатна  вартість кожного  примірника  становить 8,68 грн. До того ж,  близько 25 відсотків вартості кожного номера  утримує з редакції «Укрпошта» за доставку газети.

Вартість поліграфічного виготовлення одного примірника «Трибуни праці» становить нині 3,11 грн.

Що залишається редакції – неважко порахувати…

З метою економії фонду зарплати й зменшення затрат на випуск газети з 1 червня ц.р. довелося скоротити посаду навіть прибиральниці приміщення – поряд з іншими  заходами, що вживаються для цього. Газету випускають три з чотирьох працівників редакції – два журналісти, включаючи редактора, та оператор комп’ютерної верстки. Середня зарплата по редакції становить 7725 грн (нарахована) при середній по Україні  у червні 2021 року 14300 гривень.

Про преміювання членів колективу, трудове навантаження яких – дуже значне, мови немає вже кілька років.

Велика збитковість видання газети породжує питання про припинення її випуску  і закриття редакції.

Головні причини такої ситуації –  наступні.

Скорочення стаціонарних поштових відділень і посад листонош у населених пунктах,  фактичне усунення від проведення передплати на пресу працівників пересувних поштових відділень, а також дуже незадовільна доставка ними газет передплатникам (постійні скарги на це жителів більшості сіл Іванківщини) та інші негативні наслідки реформування роботи поштового відомства призвели в останні два роки до різкого зменшення тиражів місцевих газет в Україні, у т.ч. й «Трибуни праці». В результаті, на друге півріччя 2021 р. поштовики передплатили її лише 388 примірників. А зменшення тиражу автоматично породжує подальше збільшення собівартості  одного примірника.

В умовах пандемії, інфляції гривні, постійного зростання цін та інших  факторів, що негативно впливають на економіку держави й  доходи громадян  (які фактично знижуються), помітно скоротилася кількість реклами від підприємців, оголошень, вітань, поминань та ін. платних послуг  населенню.

До останнього часу не було вирішено питання регулярного висвітлення діяльності органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, що є однією з форм фінансової підтримки реформованих друкованих ЗМІ, передбаченою відповідними законами України. А це теж одне з джерел доходів редакції.

Серед інших об’єктивних  причин такої ситуації – і процеси діджиталізації, котрі стрімко розвиваються в нашій державі,  а також тенденція до отримання значною частиною населення молодшого віку інформації з інтернету. Проте неможливість доступу до нього в значної частини жителів Іванківщини,  бажання людей дізнаватися про те, що робиться у їхньому регіоні, з місцевого друкованого видання, в т.ч. мати постійну інформацію про роботу селищної  ради в цілому та її депутатів зокрема, не зменшує суспільного запиту на газету й породжує  постійні скарги на  дуже незадовільну роботу «Укрпошти».

Вихід у такій ситуації бачиться наступний: спільними зусиллями редакції, селищної ради, керівників трудових колективів, підприємців організовувати передплату газети на території селищної ради; регулярно висвітлювати – згідно із законодавством та умовами угоди, укладеної редакцією з Іванківською селищною радою  – діяльність депутатів, передбачаючи на це достатні кошти в селищному бюджеті; налагодити разом з керівництвом КМД «Укрпошти» роботу поштовиків на території ради і постійно тримати її під контролем».

Ось таке моє сумне звернення до очільника місцевої влади – з констатацією ще більш сумних фактів. Адже виходить, як у тій приказці: «Закінчуйте, батьку, торгувати, бо вже немає чим здачі давати!..».

Ці рядки пишу з каменем на  серці – під враженням знову почутих скарг. Останні – про  те, що в Сидоровичах, Болотні, Коленцях, Русаках  не доставили людям нашу газету.

Закінчу цю розповідь звертанням до вже небагатьох читачів і тих земляків, які хочуть читати «Трибуну праці»: що  робити? І вам, і нам. Бо з Києва, де теж якось бачать газетну ситуацію,  мені написали вже електронкою: «У випадку, якщо Ви не плануєте включати видання до каталогу (на наступний рік. – П.С.), прошу  повідомити про це. Дякую!..». Вихована людина  відповідає на будь-яке «дякую» словами «Будь ласка!» або «Прошу!».  Що відповісти мені столичним поштовикам?.. Не дочекаєтесь!?.

Павло СМОВЖ.