Бо я  – це і є Україна…

Публікації Трибуни Праці

 

З року в рік для мене це слово набуває все більшого змісту. Спочатку це було просто слово, просто статус: як для жінки – заміжня, так для України – незалежна… Проте з року в рік я все більше  відчуваю: це не просто слово і не просто статус. Я нині ототожнюю себе з Україною. І так пишаюсь тим, що володію і спілкуюсь щодня Мовою. І де б по світу  не бувала – скрізь хочеться виглядати освіченою, культурною, доброю і красивою людиною. Бо я ж  – з України!

Якась гіркота з’являється в горлі, коли хтось з українським паспортом їде співати чи працювати на «ворога», коли каже: «Какая разніца?..», «Спорт внє політіки», коли десь у коридорах бюрократії чи судів ображають бабусю… Навіть коли хтось просто кидає папірець на молоденьку травичку в сквері…

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Олена НЕДАШКІВСЬКА,

смт Іванків.