МОЯ Україна
Моя Україна – у кожному диханні,
На самому денці душі, під фібрами,
То ніжно плюскоче хвилями тихими,
То лунко говорить важкими калібрами,
То іскрами сяє – вогнями палючими,
То леготом дивним ураз огортає,
То раптом уразить думками болючими:
«Чи ти українець?» – тривожно питає.
Мою Україну із серця не вийняти
Ані ножем, ні вогнем, ні лещатами,
Буду я нею до скону дихати –
Нею і синім барвінком хрещатим.
Наталія МЕЛЬНИЧЕНКО.