ГРОШІ ВІД БУДІВНИЦТВА  ЦСВЯП: МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?..

Публікації Трибуни Праці

23 вересня на таку тему редакція нашої газети провела зустріч за «круглим столом». На неї були запрошені й прибули представники різних сторін, зацікавлених у розв’язанні проблеми.

Забігаючи наперед, скажу: обмін думками вийшов конструктивний. Деякі учасники зустрічі вже давно у цій темі, а окремі – зокрема, й новообрані керівники Вишгородської райради – там загорілися ідеєю поміняти існуючу ситуацію на краще. Насамперед, для Іванківської та Поліської об’єднаних територіальних громад. Які й через майже 4 роки після початку будівництва Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива українських АЕС (а там на сьогодні освоєно вже понад 2 млрд грн!..) не отримали майже нічого з передбачених спеціально прийнятим ще в 2012 році Законом України 10 відсотків його загальної кошторисної вартості.

Тобто, мова сьогодні йде про понад 200 млн грн, котрі мали вже бути давно перераховані замовником будівництва (тобто, НАЕК «Енергоатом») на спорудження об’єктів соціального призначення в цих  уже ОТГ, а також в м. Славутичі. (У законі мова йде про існуючі на той час райони – Іванківський і Поліський).

У загальних рисах я коротко розповів про все це учасникам «круглого столу». А також – про внесений  у Верховну Раду законопроєкт, підготовлений і переданий туди завдяки ініціативі й наполегливості активістів нашої громади Миколи Василенка та Олега Берегового. Котрий передбачає внесення парламентом суттєвих змін до третьої статті ЗУ «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних станцій». Основне в поданому законопроєкті – передбачення справедливого пропорційного розподілу коштів, про які йде мова, між громадами прилеглого до 30­км зони ЧАЕС регіону. Адже сьогодні їх розпорядника законодавчо не визначено.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Павло СМОВЖ.

Залишити відповідь