Чому не встановити хоча б табличку?..

 

Минають роки, які все далі й далі віддаляють нас від того горя, яке пізнали наші дідусі та бабусі, а також батьки, які на той час були дітьми. Уже якось тихо пройшли і 80-ті роковини від початку Великої Вітчизняної війни, яку нині діти вивчають як Другу світову…

Я уже в зрілому віці, частенько заходжу на кладовище у с. Коленці, до могил своїх батьків, інших родичів. Відвідую і могилу солдата, котрий загинув, визволяючи наше село від німецько-фашистських загарбників, – Миколу Івановича Горбача.

Змалку пам’ятаю його прізвище, бо мені відома трагічна історія цього солдата, фотографія якого довго висіла у шкільному музеї колишньої Коленцівської восьмирічної школи.

А історія така. Після визвольних боїв його тіло знайшли у нашому селі в ямі, коли в ній не стало води (було це восени 1943 року). При ньому збереглися навіть документи,  за якими й знайшли його матір.

Далі буду згадувати те, про що колись  розповіла мені  мама, Надія Романівна Дещенко, яка працювала у Коленцях начальником відділення зв’язку.

Вбита горем мати солдата, приїхавши у наше село з Хмельниччини, не впізнала у загиблому свого сина (у такому вже стані було його тіло). Але тут уже містика втрутилась… Він приснився їй і уві сні сказав: «Мамо, та у мене ж родимка на нозі…».

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

 

Леонід ДЕЩЕНКО,

смт Іванків.