Нашій Хомівні – 95 років

Публікації Трибуни Праці

 

 

Хоч від того вечора минуло 70 років, а пам’ятаю його ніби це було учора…

Як і тепер, я жила на центральній вулиці нашого селища. Усе життя його проходило переді мною, як на долоні. Дерев’яними тротуарами люди снували у своїх справах. Туди­сюди. А я все виглядала свого тата з роботи. І раптом перед моїм поглядом з’явилася сімейна пара. Він – високий, стрункий, з «ямочками» на щоках, коли усміхався до своєї супутниці. А вона – ніби королева: на голові акуратно викладене сплетене у косу-­віночок волосся. Біле плаття оздоблене знизу вишивкою.

Я стояла і довго дивилася цій парі услід, доки не помітила здалеку знайому фігуру свого батька. Раптом він зупинився, щоб привітатись з тими, хто захопив мій погляд. Але швидко розійшлися. Як пізніше я дізналася, пара поспішала на вечірній кіносеанс до районного Будинку культури.

– Хто ці люди? – запитала я у татуся. А він, кинувши їм услід погляд, відповів:

– Подружжя Зінченків – Петро Павлович і Лариса Хомівна. Правда, гарні?

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

На знімку: в день свого 90­-річчя Лариса Хомівна приймала персональні вітання й від працівників редакції та керівників Іванківської селищної ради. (Перша зліва – її дочка Валентина).

Неля ГРИГОРОВИЧ,

смт Іванків.