Показував, що ми – українці. І що мова у нас –  солов’їна…

 

 

Після закінчення середньої школи я вступив до технікуму. Потім  служив у армії. І навчання, і виконання військового обов’язку відбувалось російською мовою: вона тоді була мовою міжнаціонального спілкування в Радянському Союзі. Коли працював за направленням у Тульській області Російської Федерації, то мене неодноразово запитували, чи я родом не з Горьківської області, бо вимова була іншою.

Російська мова тоді увійшла в моє життя настільки, що я і не помітив, як відбулося зросійщення  частини нашого населення. Вдома ми розмовляли українською, а на роботі – російською.

Бувало, слухав радіостанцію «Голос Америки», мовлення якої велось українською і де говорилось про те, що в СРСР люди сидять у тюрмах та психічних лікарнях за так званий націоналізм, а фактично – за вшанування українських національних цінностей. А також про те, що комуністи у Радянському Союзі ведуть зросійщення усіх пригноблених народів.  Ну це сприймалось так, що ми нічого не бачили, не знали. Усе було тихо, йшло, наче так і потрібно.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

Леонід ДЕЩЕНКО,

смт Іванків.