КОЛИ ЖОРСТОКІСТЬ НЕ МАЄ МЕЖ
Ця стаття нашої колеги-журналіста Галини Кизі ( земля їй пухом!) була опублікована в «Трибуні праці» 20 років тому – 10 листопада 2001 року, напередодні 58-ї річниці визволення Іванківського району від гітлерівських окупантів. Нині ми вкотре згадуємо цю дату – 11 листопада 1943 року. У боях за звільнення Іванкова – тодішнього райцентру – полягло немало бійців Радянської армії. Змінюються покоління і з роками забувається багато чого з минулого: так, на жаль, влаштоване людське життя. Але так не повинно бути: героїчні воєнні й трудові здобутки наших попередників мають посідати належне місце в історії. І про них повинні знати нащадки. Саме тому й публікуємо сьогодні заново розповідь, котра містить багато невідомих для сучасників фактів.
Таке теж треба знати!
«Нещодавно на моє ім’я в редакцію надійшов лист такого змісту:
“Шановна Галино Василівно! Звертаюся до Вас, як до людини, яка має чи не найбільший трудовий стаж журналіста.
Наближається день визволення Іванкова від німецькофашистських загарбників. Дуже цікаво знати, де поховані воїни, які загинули при визволенні Іванкова?
Якщо можливо хоч приблизно розповісти в газеті про історію могил в центрі Іванкова, в парку, то, будь ласка. Ця могила з’явилася до війни чи після? Кого там ховали? Назвіть приблизно кількість похованих там.
Чи були поховання в парку після Великої Вітчизняної війни?
Це цікаво знати багатьом людям району різного віку.
З повагою О.ТКАЧЕНКО».
Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.
Галина КИЗЯ».
ВІД РЕДАКЦІЇ. Більше інформації про ці та інші факти того періоду історії Іванківщини ви можете почерпнути з книги Павла Смовжа «Крізь роки і відстані», виданій у 2001 році. Вона є у всіх сільських та шкільних бібліотеках нашої ОТГ.