ОДА НЕЗНИЩЕННОСТІ

 

Душа в моєї мови незнищенна,

Мов та неопалима купина,

Бо українська наша

є священна:

У ній і біль, і пісня, й глибина,

Поміж барвінком

плекана і рястом,

Вигойдувана шепотом вітрів.

Моєю мовою звучить

так гарно щастя,

І сивина віків, і спів птахів.

У нас кохати можна і любити,

І сподіватись, і надіятися теж,

Вік вікувати, животіти й жити,

В безмежності не відаючи меж.

Прадавня наша

мово промениста,

Мов дикий мед,

солодка і п’янка,

Буденна й

велемовно-урочиста,

У тобі дух Шевченка, і Франка,

І Лесі Українки, й Ярослава.

І літописців, і сучасників, і тих,

Що в майбутті

святу продовжать справу,

Щоб мови голос

серед галасу не стих.

Наталія МЕЛЬНИЧЕНКО.