«ЦЕ СПРАВЖНІЙ СКАНДАЛ!..»

Блог редактора

10 листопада на сторінці народного депутата України Ольги Василевської-Смаглюк в соцмережі «Фейсбук» з’явилося для когось сенсаційне, а для поінформованих людей – очікуване, повідомлення. Воно стосується коштів, що освоюються на будівництві ЦСВЯП у  зоні відчуження. 10 відсотків яких мають спрямовуватися на соціально-економічний розвиток прилеглих територій. З яких наша громада за чотири роки спорудження цього ядерного об’єкта отримала до недавнього часу лише 4,2 млн грн. В той час як м. Славутичу цих грошей перепало за весь  період у 20 з гаком разів більше…

Ось що повідомила Ольга Михайлівна (цитата):

«Це справжній скандал!  Один відсоток від грошей, які мають йти на соціально-економічний розвиток громад, прилеглих до Чорнобильськоі станції, хочуть забрати на заповідник ДАЗВ.

Сьогодні Кабмін ухвалив такий проєкт закону. Я, як депутат від 96 округу, до якого входять ОТГ Іванкова, Полісся, Славутича, виступаю категорично проти. І не буду підтримувати таку ініціативу Мінекології. У нас і так проблеми з Енергоатомом, який по ложці в день виплачує громадам кошти, а тут ще й ділитись з заповідником? Хай в Чорнобильському радіаційному заповіднику краще розберуться із своїми захмарними зарплатами, роздутим штатом, а не зазіхають на чужі кошти».

Одразу ж зазначу, що депутат (очевидно, поспішаючи повідомити новину й засвідчити свою позицію) помилилася з відсотками. Заповіднику хочуть «відтяпати»  не один, а десять відсотків від коштів «наших» десяти відсотків. Бо 1% – це коли рахувати всю кошторисну вартість цього сховища.

А на нього передбачається затратити понад 37 мільярдів гривень. Тобто, Чорнобильському заповіднику Кабмін хоче урвати з цих коштів понад 370 мільйонів гривень!.. І замість фінансування соціально-економічного розвитку постраждалих від Чорнобильської катастрофи прилеглих територій і, цим самим, деякої розрядки хоч  таким чином існуючого психологічного напруження жителів наших громад від сусідства з ще одним ядерним об’єктом (а це негативно впливає ще й на інвестиційний клімат у нашому регіоні!), урядовці хочуть перекинути значну частину таких грошей на облаштування зони відчуження.

Це державна турбота про людей чи про радіаційний заповідник?..

На жаль, ідея ця не нова. Багато хто має пам’ятати, як колишній голова облдержадміністрації О. Горган пробував направити понад 86 млн грн з цих цільових (!) коштів на реконструкцію двох мостів у зоні відчуження. Й направив би, якби не програв суди з цього приводу, до яких зі справедливими  позовами звернулись два представники нашої громади – О. Береговий та  С. Костюченко. Бо незаконно це було!

Але в той час, коли ще йшли судові засідання з цього приводу, з’явився Указ Президента України П. Порошенка №196/2018 «Про додаткові заходи з відродження територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, із соціального захисту постраждалих осіб, безпечного поводження з радіоактивними відходами». А в ньому за красивими словами про  «забезпечення радіаційного захисту та безпеки на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, для реабілітації та відродження таких територій, підтримки природоохоронної, наукової та дослідницької діяльності в зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення, поліпшення соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» навіть не ховалася така сама спроба – урвати з передбачених прилеглим до Чорнобильської зони регіонам коштів Енергоатома 10 відсотків на… саму зону. Читаємо цей указ:

  1. Кабінету Міністрів України:

1)  у шестимісячний строк забезпечити розроблення та внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України законопроєкти:

а)  про внесення змін до Закону України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо перегляду правового режиму зон радіоактивно забруднених територій, в тому числі доцільності дальшої дії окремих обмежень та заборон на здійснення видів діяльності у зоні відчуження, зоні безумовного (обов’язкового) відселення, зоні гарантованого добровільного відселення;

б)  про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей функціонування і розвитку територій та об’єктів природно-заповідного фонду, створених у зоні відчуження, зоні безумовного (обов’язкового) відселення, передбачивши, зокрема: …спрямування на розвиток територій та об’єктів природно-заповідного фонду, створених у зоні відчуження, зоні безумовного (обов’язкового) відселення, не менше 10 відсотків від обсягу коштів, які перераховуються відповідно до закону замовником будівництва централізованого сховища для зберігання відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій на соціально-економічний розвиток прилеглих територій, пропорційно фактично освоєним капітальним інвестиціям (виділено мною – П.С.).

Тепер подібне хочуть узаконити вже через Верховну Раду.

Переді мною – висновок Комітету  ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, датований 20.02.2019 року. На його засіданні розглядався тоді проєкт Закону України про внесення змін до статті третьої  ЗУ «Про поводження з відпрацьованим ядерним паливом щодо розміщення, проектування та будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива реакторів типу ВВЕР вітчизняних атомних електростанцій» (№ 9270). Зміни – для того, щоб там фігурували  цифри, які пропонуються Кабміном і сьогодні (цитата): «…на будівництво та ремонт об’єктів соціального призначення у м. Славутичі, Іванківському і Поліському районах… – 90%; на заходи з розвитку Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, згідно з переліком, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов’язкового) відселення (мається на увазі ДАЗВ П.С.) – 10%».

Єдиним (але дуже  важливим!) зауваженням Комітету було звернення уваги на те, що до цього законопроєкту «не надано фінансово-економічного обґрунтування доцільності спрямування на заходи з розвитку Заповідника саме 10% від десяти відсотків загальної кошторисної вартості будівництва ЦСВЯП». А загалом Комітет рекомендував Верховній Раді прийняти законопроєкт №9270 за основу та в цілому як закон.

І ось це питання «вилізло на гора» знову!..

Й це, шановні земляки-іванківці, дуже серйозно, адже  помітно зменшить відрахування Енергоатома для нас з вами.

Є тут і другий бік медалі, який  навіть не згадується сьогоднішніми урядовцями. Я  не раз писав про те, що в парламенті вже другий рік лежить без розгляду зареєстрований там законопроєкт, що теж передбачає внесення змін у згадуваний закон про ЦСВЯП. Тільки наші пропозиції передбачають інше: прозорий розподіл Енергоатомом тих передбачених законодавчо десяти відсотків напряму трьом громадам, прилеглим до зони відчуження (читай – до цього сховища). Без ніякого включення туди ще й Чорнобильського заповідника!..

Проте в порівняльній таблиці до Кабмінівського законопроєкту, про який повідомила народний депутат, знаходимо продовження «ідеї» згадуваного мною вище  №9270.  Статтю третю закону про ЦСВЯП Роман Абрамовський, уже колишній міністр захисту довкілля та природних ресурсів України (як головний лобіст пропонованих  змін) запропонував назвати по-новому: «Стаття 3. Соціально-економічний розвиток прилеглих територій та (пропонується додати – П.С.)  розвиток територій і об’єктів природного заповідного фонду».

Більше того, у цій статті закону вже мають фігурувати і Київська облдержадміністрація та ДАЗВ, які повинні погоджувати спрямування цих коштів на об’єкти (читай – спрямовувати як їх розпорядник). Тобто, хочуть узаконити для нас КОДА як посередника, котрий лише ускладнював досі проблему з надходженням у громади коштів Енергоатома.

Про наш законопроєкт урядовці навіть не хочуть згадувати, не то що, припустимо, спробувати компромісно поєднати пропозиції (хоча  це не вигідно прилеглим громадам!).

Що за цим стоїть – пояснювати не  треба: й так зрозуміло…

Хочеться сподіватися, що депутати Іванківської та Поліської ОТГ, а також керівники обох органів місцевого самоврядування  не залишатимуться байдужими спостерігачами за такими спробами урядовців. Діяти треба негайно!

А тим часом у ФБ активно обговорюється ця «новина» – спроба Мінекології внести свої зміни в закон про ЦСВЯП, ігноруючи наші пропозиції. Свою точку зору (характерну, до речі),  як відповідь О. Василевській-Смаглюк, негайно висловила у своєму коментарі під її повідомленням наша землячка Анна Малашенко: «Налицо еще одно доказательство того, что данным вопросом нужно было заниматься лично, давно и плотно, а не через своих плохо подготовленных по чернобыльской тематике помощников. Дождались, когда Кабмин вносит свои изменения в законопроект и кричим “Караул!”.

Наша газета триматиме й надалі ці питання на своєму контролі й оперативно висвітлюватиме перебіг подій.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Окремою публікацією подаємо сьогодні думки з приводу такої ситуації одного з активних ініціаторів внесення  змін у цей закон (й одного з авторів «нашої» редакції законопроєкту) Миколи Василенка, підприємця з Іванкова. Їх він опублікував у ФБ, отож це вже стало публічною інформацією. Котра багатьом читачам «Трибуни праці» з різних причин недоступна. Тому за погодженням з автором  подаємо  найголовніше з його міркувань. (Див. 4 стор.).

Павло СМОВЖ.

 

Залишити відповідь