Корогод…

Публікації Трибуни Праці

Корогод…

Знов поминальні дні,

Радіє все навкруг весні.

Тож, пробираючись крізь буредемі

Радіємо і ми: приїхали додому…

Ось і подвір’я, тину вже немає,

Зруйнований поріг нас зустрічає,

Так сумно виглядає дім,

Як добре нам жилося в нім!

На припічку звела гніздо пташина,

Для неї прихистком стала хатина.

Тут залишили слід вовки, лисиці,

Криниця висохла – нема водиці.

Будинки помирають тихо,

Радіаційне переживши лихо.

Щораз сумніше виглядають нас:

Не зупинить безжальний час.

Ніна МАЛАШЕНКО.