Містечко особливої любові

Публікації Трибуни Праці

 

…Іванків. Невеличке містечко на березі тихоплинного Тетерева. Таких багато в нашій любій серцю Україні. Минулого літа, подорожуючи рідними просторами, з легеньким сумом відзначала для себе: які ж схожі між собою ці містечка – мережами магазинів і аптек, благоустроєним центром і  не завжди – околицями…

Та є в кожного з нас місце особливої любові на землі. Не важливо,  село це, селище чи велике місто. Значимо інше – незримі узи духовного єднання:  коріння  роду, місце, де на світ благословила мама, пам’ять  про батьків, роки праці на благо людей. Усе це й породжує той незбагненний магнетизм, який не можна описати словами. Просто туди завжди хочеться повертатися!..

Для мене таким місцем особливої любові довіку залишиться Іванків. Тут минуло моє лялькове дитинство, тут за високими ялинами – рідна школа. Ті  зелені деревця ми садили в третьому класі, й думали, що вони завжди,  як і ми, будуть маленькими. Коли мій син пішов у перший клас, ялинки вже притіняли вікна першого поверху. А під час зустрічі випускників через сорок років помітила, що зелені красуні досягли і другого.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

На знімках:  Тамара Комар (Дерикіт); працівники редакції (зліва направо, 1973 рік) – заступник редактора Володимир Верес, друкарка Майя Фещенко, журналісти Галина Кизя, Катерина Воловик (Онопрієнко), редактор Петро Дерикіт, бухгалтер Катерина Нагорних, водій-­фотокореспондент Віктор Костюченко, журналісти Неля Григорович та Іван Кірімов.

Тамара КОМАР (Дерикіт),

заступник  редактора газети «Катеринопільський вісник»,

Черкаська обл.