Секрет «залізного монстра»

Публікації Трибуни Праці

 

 

Було це у сімдесятих роках минулого століття. Журналісти «Трибуни праці» працювали напружено, як завжди. Адже газету випускали тричі на тиждень. І її з нетерпінням чекали передплатники. Бо кожен номер свідчив про «переможну ходу країни» і, зокрема, району до «світлої мети»…

У редакції тоді міцно утвердилась традиція: щодня, об одинадцятій годині, у нас було невеличке психологічне розвантаження. Ми збирались у кімнатці друкарки, щоб випити по чашечці гарячого чаю з невеликим перекусом, принесеним з дому. Пустіли всі кабінети. І тільки у «машбюро» було людно.

Не нехтував цією традицією на той час і Володимир Миколайович Верес – заступник редактора Петра Яковича Дерикота. Він очолював сільськогосподарський відділ. Був справжнім професіоналом. Міг писати, здавалося, в обстановці, наближеній навіть до бойових дій: нікого у такі хвилини не бачив і не чув…

Спілкувався виключно літературною українською мовою. І ніколи не втрачав можливості зробити зауваження молодим колегам, які між собою могли говорити суржиком.

Особливе задоволення виправити нас приносило Володимиру Миколайовичу вживання «зеленими» журналістами слова «гурки». Ну, як у нас, на Поліссі…

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

На знімку: ветерани редакції Неля ГРИГОРОВИЧ (справа) і Катерина ВОЛОВИК на святкуванні 85-річчя «Трибуни праці».

Неля ГРИГОРОВИЧ.