ВІДНОВЛЮЄМО ВИПУСК НАШОЇ ГАЗЕТИ

Блог редактора

20 січня нинішнього, навіки тепер вікопомного, 2022 року «Трибуні праці» (до 1963 року – «Червоний промінь») виповнилося 90 років. Такий ювілей друкованого видання ми відзначили скромно, але належним чином. І ніхто тоді ще не думав, що газеті вже через місяць випаде на долю вдруге припиняти свій вихід через війну? Вперше – у серпні 1941 року – через довготривалу окупацію нашого краю гітлерівськими фашистами. Вдруге – 24 лютого ц.р. – через окупацію Іванківщини російськими фашистами.
Вісім десятиліть тому німецькі загарбники, розуміючи важливу роль преси в оперативному інформуванні населення тимчасово поневолених територій та проведенні з ним пропагандистсько-ідеологічної роботи, швидко налагодили випуск своєї газети. Вона називалась «Вісті». Там оперативно публікувалися різні розпорядження «нової влади», інша необхідна для них інформація.
Цього разу в окупантів, на щастя, руки не дійшли до такого: надто швидко наші доблесні Збройні Сили показали дикій орді рашистів, де на Київщині та в деяких інших регіонах України «раки зимують»…
І слава Богу, що у нинішній небачено жорстокій, кривавій війні, путінська мета котрої – знищити не лише Україну як суверенну державу, а й самих українців як народ, усе виходить не так, як планували кремлівські фашисти! Нас підтримує увесь світ, навіть ті країни, на які багато хто досі й не сподівався. Підтримують політично й допомагають економічно, зокрема, у воєнному плані: зброєю, продовольством, санкціями проти РФ тощо.
Навіть моральна підтримка громадян цих країн, а особливо – української діаспори в світі, для нас дуже важлива!
Невідомо, скільки ще треба часу, аби до куцих мізків сьогоднішніх кремлівських правителів та їхніх безголових слуг – звірів при погонах – дійшло, що вільнолюбної козацької України їм не здолати.
Цей перший «воєнний» випуск зменшеної за обсягом «Трибуни праці» ви, шановні земляки-читачі, отримаєте разом з номером за 24 лютого ц.р. Віддрукований за графіком, той випуск так і залишився того дня на поліграфічному підприємстві в Києві: доставити газету в Іванків уже не було можливості. Як і її тут розповсюджувати. Тож і пролежала вона там до недавнього часу.
Кардинально змінені умови нашого теперішнього життя в умовах війни, яка невідомо ще скільки продовжуватиметься, диктують і нові вимоги до змісту газети. Насамперед, треба поширювати важливу інформацію про все, що стосується, цікавить і хвилює людей на звільненій від окупантів території. Тому писатиму і про злободенні рішення та дії місцевої влади, спрямовані на швидше налагодження нормального життя в нашій ОТГ та Вишгородському районі загалом. І обов’язково про тих підприємців, які в перші ж дні окупації Іванківщини безкоштовно роздали чи роздавали місцевому населенню продукти зі своїх магазинів, медикаменти (в першу чергу – передавали в лікарню), живу рибу зі ставків тощо. А якщо й торгували, то за довоєнними цінами. Тобто, підтримували людей як могли.
Будуть розповіді також про волонтерську діяльність земляків, про гуманітарну продовольчу та іншу допомогу, котра стала надходити в Іванків з різних місць і країн після звільнення нашого регіону від окупантів.
Правда, не всі наші земляки виявляють своє розуміння ситуації і безкорисливість. Дехто пробуває нажитися на загальній біді. Як і слід було очікувати. Люди ж різні є… Про це також писатиму. І в газеті, і в документальній книзі про цей воєнний період у нашому житті. Її видам згодом, як підготую достатньо матеріалів.
Газета публікуватиме й актуальні роз’яснення відповідних законодавчих та нормативних актів, прийнятих в умовах війни нашим парламентом і урядом. Зокрема, щодо подолання наслідків розрухи, яку вчинили російські війська в Україні.
Тобто, «Трибуна праці» залишається й надалі активним помічником своїх читачів у всіх перипетіях життя.
Редакція також братиме активну участь у документуванні воєнних злочинів окупантів на Іванківщині.
Цей номер доводиться випускати за приватні кошти – свої та ще одного благодійника. Мій син Віталій нещодавно привіз в Іванків свою власну, потрібну для верстки газети, оргтехніку. Адже окупанти вкрали, вломившись у приміщення редакції, і наш основний комп’ютер з усією там інформацією та спеціальними програмами. Придбати ж потрібний для такої роботи нині немає змоги.
У соцмережі Фейсбук нещодавно з’явилася і багатьма схвалюється пропозиція: опублікувати реквізити для збирання грошей на видання «Трибуни праці» в цей нелегкий період. Немало земляків, виявляється, готові надати для цього свої благодійні внески. Подивимось надалі: якщо вимагатиме ситуація, доведеться розглядати й такий варіант – як тимчасовий. Велика вдячність всім, хто підтримує цю ідею: це дорогого варте!
Нещодавно я передав в НСЖУ свої пропозиції, обгрунтувавши необхідність залучення грантових та бюджетних коштів до видання місцевих газет у регіонах, котрі потерпіли від війни найбільше. Якщо наші парламентарі розглянуть відповідний законопроєкт, це полегшить фінансове навантаження і на редакції, і на потерпіле населення, розширить сферу інформування друкованим словом.
Сподіваємось на допомогу в розповсюдженні газети не лише поштовиків, а й місцевих волонтерів та сільських старост, на плечі яких також лягло нині немало непередбачуваних раніше турбот. Плануємо видавати «Трибуну праці» попереднім тиражем, хоча немало передплатників і виїхали тимчасово за межі нашої ОТГ.
Ціну газети не змінюємо: вона реалізовуватиметься вроздріб так само по 10 гривень. Хоча собівартість одного номера за 2021 рік склала 19 грн 72 коп., а нині – ще більша. Адже «відпав» раніше закуповуваний російський папір, а з інших країн він тепер ще дорожчий.
Повідомляйте в редакцію, шановні земляки, перевірені факти, надавайте світлини для опублікування фотодокументів про наслідки російської агресії в Україні. Спільна робота в цьому плані потрібна не лише нашій державі, а й багатьом країнам світу. Аби належним чином покарати російський людиноненависницький фашизм. Як колись це зробив світ з гітлерівським фашизмом.
А ще нагадую читачам: ми продовжуємо практику надання платних послуг. І не лише населенню Іванківського регіону. Адже життя, попри все, продовжується, воно – незнищенне. Різноманітні оголошення, реклама товарів і бізнесової діяльності, вітання рідним і близьким тощо – все це потрібно багатьом людям. Редакція й надалі задовольнятиме такі потреби й запити українців.
Поки що «Трибуна праці» продаватиметься вроздріб лише на селищному ринку, в кіоску «Преса» біля нього та в продуктовому магазині на вул. Михайлівській. Надалі, з відновленням роботи всіх магазинів, де також реалізовувалася наша газета, її можна буде придбати в різних місцях Іванкова.
Українській Україні – бути! Завжди!

Павло СМОВЖ.

Залишити відповідь