Я уб’ю тебе, мій враже!.

Публікації Трибуни Праці

«П’ята ранку, було темно,
було тихо, як в раю,
Ти прийшов на нашу землю,
щоб знайти тут смерть свою.
А ти думав, сучий сину,
чадо чорної пітьми,
Що тебе із хлібом-сіллю
будем зустрічати ми?..
Ні, тебе зустріне куля!
Моя куля у бою,
Щоб роки тобі зозуля
не кувала у гаю.
Ти прийшов, як злодій,
підло і підступно,
І тому я уб’ю тебе,
як світло убива завжди пітьму.
Я уб’ю тебе, мій враже,
за Житомир, Київ, Львів,
І ніхто мені не скаже, що людину я убив!
Бо ти зовсім не людина, син двоглавого орла,
Недарма твою країну звуть «імперією зла».
Хай мою відчувши силу у бою крізь чорний дим,
Ти піднімеш прапор білий, щоб залишитись живим,
Та тебе, так званий «брате», я не братиму в полон:
Твоїм тілом, м’ясом клятим, годуватиму ворон.
І твої мерзенні кості без скорботи і жалю
На церковному погості я голодним псам скормлю.
Ти покинув свою Рашу під покровом темноти
І прийшов на землю нашу, щоб у неї полягти.
Та злочинець, а не воїн, злий пройдисвіт і палій,
Ти могили не достоїн у святій землі моїй!».

Юрій Рибчинський.

Залишити відповідь