Як гарний, святковий мундир!

Публікації Трибуни Праці

 

Чому  вишиванка така дорога українцю?

Чому на сорочці той мак найдорожчий йому?

Чому розсип хрестиків, зшитий рукою умільця,

Вшивається в душу, як нитка лягає в канву?

Чому полотно, що ткане із прядених ниток,

Зроблених з льону, що виріс на рідній землі,

Майстриню схиляє над п’яльцями довго сидіти,

Фарбовані жилки ладнати на білому тлі?

– Щоб потім цей витвір потрапив до рук патріота,

Можливо, у спадок, а декому – як сувенір.

Щоб ця досконала, майстерна, мистецька робота

Вдягнулась на свято, як гарний, святковий мундир.

Так, дійсно,  вдягати сорочку за честь патріоту.

Вдягати – на себе. Носити – глибоко в собі.

Червоний  несе в ній любов. А чорний – скорботу.

А разом це суміш народного щастя й журби.

Це прояв колись пережитого предками болю,

Розказаний у візерунках для всіх поколінь.

Це втілення міцності духу, любові до волі.

Найбільше з надбань і найважливіше з творінь

Це ще один привід пишатись, що ти українець,

Нащадок князів і славетних бійців-козаків.

Це спосіб усім показати, що ти не чужинець,

І знаєш всю сутність та значення цих кольорів.

Тож саме тому вишиванка і стала такою

Священною річчю на протязі довгих років.

Такою важливою і надзвичайно близькою,

Частиною пам’яті й спадщини наших батьків.

Сергій МОСТЮК.