Злодіяння російських військових варварів. Село Кропивня

Після об’їзду кількох сіл південно-західної частини  Іванківщини, ніч не спав… Від побачених жахіть, яких наробили російські нелюди за 35 діб окупації нашого краю та під час боїв з нашими ЗСУ.

У кожному номері «Трибуни праці» публікую такі  фотодокументи і довго ще, на жаль, описуватиму черговий геноцид українців. Який вже у ХХI столітті влаштувала ординська мокша, прагнучи знищити нас і нашу державу.

У селі Кропивня я зафіксував дикунські «граффіті» на стінах школи, де орки базувалися три тижні, а пізніше, перед своїм відступом, максимально сплюндрували приміщення.

Ці написи виконані, безперечно, не військовими старшого віку, а руками  жовторотих вояків – учорашніх дітей, одягнутих у рашистську уніформу й відправлених в Україну на вірну смерть. З молоком упереміжку з пивом та горілкою на губах і безкінечною порожнечею в зазомбованій путінськими пропагандистами голові…

Та що тут коментувати?!.

І це такі істоти прийшли нас «асвабаждать»?.. Від чого? Вони показали, від чого: від набагато вищої культури життя, зокрема – духовної, від демократії, від набутих нами європейських цінностей. Від нашого прагнення жити ще краще. Тобто, від того, що їм не дано Богом, розумом і Матінкою-Природою.

Та не вдасться!

Українській Україні – бути! Завжди!

Павло СМОВЖ.

Фото автора.