Це був його власний вибір

Публікації Трибуни Праці

 

Над цвинтарем в Іванкові з  вуст  армійських друзів Саші Кушнеренка лунав реквієм – молитва-присягаУкраїні. Її хором повторювали,  карбуючи слова – речення за реченням, – суворі й щирі його побратими-азовці.

А потім залпи прощального салюту гучним відлунням покотилися по околицях селища. Залпи, вже не почуті бійцем…

6 червня в останній путь  іванківці, стоячи на колінах біля церкви, де його відспівували, проводжали сина, товариша, побратима бійців полку «Азов».

І сина свого народу – мужнього, надійного, справжнього.

Ще у шкільні роки  вчителі та   однокласники бачили його саме таким.

Ось як згадує про Сашу  на своїй сторінці Facebook Олеся Васильєва:

«На війні загинув мій друг Олександр Кушнеренко. Я досі не можу знайти слів, щоб описати свої відчуття.

Повністю із змістом даної публікації можна ознайомитися в форматі PDF. Передплачуйте таку можливість.

 

Галина БАБИЧ,

директор

Іванківського ЦСПР.

Фото Павла СМОВЖА.

Залишити відповідь