Розстріляна доля пам’яті

Публікації Трибуни Праці

За життя Леонід Верстак – член Спілки художників України, архітектор та скульптор – дуже пишався цією своєю роботою (на знімку). Ярослав Мудрий був для нього взірцем.  «Коріння великого князівського роду не має зникати безслідно!» – стверджував митець.

Історія зберегла нам багато відомостей про Ярослава – в літературі, живопису. А в Софії Київській увічнений історичний малюнок чотирьох його доньок – чотирьох королев: Франції – Анни, Угорщини – Анастасії, Данії – Єлизавети, Англії – Агати, далеким нащадком якої є нинішня королева Великобританії Єлизавета.

Аби відтворити правдивий образ Я. Мудрого, скульптор вивчав не тільки відповідну історичну літературу, а й старовинні монети із його зображенням. Що врешті-решт послужили доброю поміччю для майбутнього творіння.

При першій зустрічі з  Верстаками та «знайомстві» зі скульптурою мені запам’яталися слова з твору Павла Загребельного «Диво». Там у вустах Ярослава звучала цитата з Псалтиря: «Злоба його обернеться на голову його, і насильство його впаде на ім’я його».

Чи не актуальні ці слова й у нашому сьогоденні?  Мабуть, над цим слід замислитися багатьом.

Ця скульптура у Зарудді з’явилася після того, як сім’я Леоніда – ще до анексії Криму, – відчувши біду, переїхала в Іванківський район. Чому саме сюди? Колись в Олізарівці жили його батьки. До речі, як подарунок землякам-односельчанам, митець залишив там свою, досить нестандартну, роботу – пам’ятник загиблим у Другій світовій війні.

Сім’я митця – дружина Моміне (ми знаємо її як Марину), троє дітей – Саніє, Таїра та Нікіта – довго звикали до поліського краю. Проте бачили, як самовіддано творить батько й чоловік, і надихали його своєю підтримкою на нові звершення.

Коли робота над скульптурою Ярослава Мудрого  була завершена, вони  вирішили встановити її на подвір’ї біля свого будинку, де він мріяв теж започаткувати садибу «зеленого туризму». До речі, саме цей їхній бізнес у Криму та його тамтешня садиба «Сонячний вітер» були в Бахчисараї досить успішними.

У 2020 р. Леоніда Верстака  не стало. Тяжкі часи переживала сім’я. Та, попри все, передали нашому Центру «Довір’я» його роботи з  комп’ютерної  графіки.

А ще пам’ятаємо прохання Леоніда Петровича:  щоб забрали, коли що, скульптуру Ярослава. Сказав:  «Я хочу, щоб він був у вас…».

Мабуть, у цієї людини були якісь передчуття біди, того, що може статися. Як і тоді, перед анексією Криму.

І  ось до України вдерлися орки… На той момент Ярослав мужньо оберігав обійстя Верстаків. Прикро, що його військо залишилось в далеких історичних спогадах тисячолітньої давності…

Коли в Заруддя зайшли рашисти  – вони плюндрували все. Розстріляли і Ярослава Мудрого. Адже їхній звірячій навалі  такі поняття як культурна спадщина народу, його історичні надбання – незрозумілі.

Проходили дні, місяці, розстріляний  Ярослав похилився, нагадуючи пам’ятник Шевченку в Бородянці. Може, їхнє бачення та ставлення до «кацапів» були однаковими? Хто знає…Сьогодні ми не можемо відтворити минулого, але над похиленими постатями варто замислитися.

Розміщене в соцмережах фото скульптури зацікавило і народного депутата України  Володимира Ар’єва, в минулому відомого журналіста, який на початку втілення програми ЮНЕСКО-Чорнобиль готував телерепортаж про наш Центр. На своїй сторінці у Facebook  4 травня ц.р. він зазначив:  «… Порадившись, вирішили, що вціліліла фігура в Зарудді – це Юрій ІІ Болеслав, один із галицьких князів…». Але це була його помилка. Мусила зробити уточнення та подякувати пану Ар’єву, що не байдужий і до такої культурної спадщини.

…Одного з травневих днів до нас завітала Моміне Верстак. Не дивлячись на те, що сім’я втратила все майно, вона попросила: «Заберіть Ярослава. Саме у вас йому місце. Не зміг він зберегти нашу садибу, але  зберіг нас: моя сім’я жива, хоч і без даху над головою…».

Волонтери Микола Дем’яненко та Олексій Грищенко взялися за цю справу. Більш як двохсоткілограмова скульптура з металу, бетону  та міді знайшла тимчасову прописку на подвір’ї нашого Центру. Тепер вирішуємо, де і як краще розмістити цей пам’ятник.

Скоріш за все,  Ярослав Мудрий – розстріляна історична пам’ять  України – стане оберегом Центру в нашому музеї.

Галина БАБИЧ,

директор Іванківського ЦСПР.

На знімках: під час одного з колишніх візитів працівників ЦСПР до Леоніда Верстака; так виглядала скульптура до її «розстрілу» орками;  знищене житло родини скульптора.